1) Відповідність встановлених законодавством України правил спадкування нормам моралі:
Українське законодавство про спадкування, зокрема положення Цивільного кодексу України, загалом відповідає основним нормам моралі, хоча й існують певні аспекти, які можуть викликати дискусії.
По-перше, законодавство забезпечує право кожної особи вільно розпоряджатися своїм майном на випадок смерті шляхом складання заповіту. Це відповідає моральному принципу поваги до волі особи. Однак, у випадках, коли заповіту немає, спадкування відбувається за законом, що також є морально обґрунтованим, оскільки враховує інтереси найближчих родичів.
По-друге, законодавство передбачає обов'язкову частку для непрацездатних спадкоємців, які були на утриманні спадкодавця, що також узгоджується з моральними нормами турботи про слабших і залежних членів суспільства.
Однак, у практиці можуть виникати ситуації, коли законодавчі норми не враховують індивідуальні обставини або моральні обов'язки, що існували під час життя спадкодавця, наприклад, моральні зобов'язання перед третіми особами, які не є родичами. Такі ситуації можуть викликати моральні суперечки, хоча з правової точки зору вони вирішуються відповідно до закону.
2) Способи захисту цивільних прав, передбачені законодавством України:
Цивільний кодекс України передбачає різноманітні способи захисту цивільних прав. Основні з них включають:
Визнання права: Суд може визнати наявність або відсутність певного права або обов'язку, що дозволяє захистити правомірні інтереси особи.
Відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право: Це включає вимогу повернення майна, відновлення правовідносин тощо.
Відшкодування збитків та моральної шкоди: Особи, чиї права порушені, можуть вимагати компенсації за завдані матеріальні збитки або моральну шкоду.
Визнання правочину недійсним: Це дозволяє анулювати угоду, укладену з порушенням законодавства або під впливом обману, насилля, погрози тощо.
Примусове виконання обов'язку в натурі: Зобов'язання може бути виконане через судове рішення, що змушує боржника виконати свої зобов'язання.
Самозахист цивільних прав: Закон дозволяє особам самостійно захищати свої права у випадках, не заборонених законом і не суперечать суспільним інтересам.
Ці способи захисту забезпечують комплексний підхід до вирішення спорів і захисту прав, враховуючи як матеріальні, так і моральні аспекти порушень.