Яке джерело права не не застосовуэться в Україні?

В Україні джерела права поділяються на різні категорії, залежно від правової системи та традицій. Основними джерелами права є нормативно-правові акти, міжнародні договори, правові прецеденти, правові звичаї, а також загальні принципи права. Проте не всі ці джерела однаково визнаються і застосовуються в українській правовій системі.

Одне з джерел права, яке не застосовується в Україні, — це правовий прецедент у його класичному розумінні. У країнах, де діє англосаксонська система права (наприклад, у Великій Британії або США), судові рішення можуть мати силу прецеденту і бути обов'язковими для нижчих судів у подібних справах. В Україні ж діє континентальна (романо-германська) правова система, де основним джерелом права є нормативно-правові акти, а не судові рішення.

Хоча рішення Верховного Суду України можуть мати певний вплив і враховуватися в судовій практиці, вони не мають обов'язкової сили прецеденту, як це властиво англосаксонській системі. Однак останнім часом роль судової практики зростає, і вона може використовуватися для тлумачення та уточнення законодавства.

Отже, класичний правовий прецедент у розумінні англосаксонської системи права не є джерелом права в Україні.

Конституція і закони інших країн.

Україна має конституційно-правову систему, де головним джерелом права є Конституція України. Таким чином, будь-яке джерело права, яке не відповідає конституційним нормам або не узгоджується з ними, не застосовується в Україні. Наприклад, міжнародні договори, які суперечать Конституції України, не можуть мати прямої дії на внутрішнє законодавство країни. Також, звичаєве право або норми міжнародного звичаєвого права, які суперечать законам України, не можуть бути застосовані в її правовій системі. Таким чином, дотримання конституційних норм є ключовим принципом у визначенні джерел права, які можуть бути застосовані в Україні.