Держава, як суспільна інституція, має відповідальність забезпечувати захист прав та інтересів своїх громадян, включаючи сімейні відносини. Втручання держави у сімейні відносини може бути обґрунтованим у випадках, коли захист дитячих прав та благополуччя дітей ставиться під загрозу. Наприклад, у випадках домашнього насильства, зловживання дітьми, або інших сімейних конфліктів, де безпосередня діяльність держави може запобігти подальшим негативним наслідкам для сім'ї та дітей.
Однак, важливо також враховувати принципи приватності та автономії сімейного життя. Державні втручання повинні бути обмеженими і обґрунтованими, і враховувати інтереси всіх сторін, включаючи батьків, дітей та інші члени сім'ї. Держава також повинна сприяти позитивному розвитку сімейних відносин, надаючи підтримку та ресурси для вирішення конфліктів та покращення якості життя сімей.
Отже, взаємодія держави з сім'єю повинна бути збалансованою і спрямованою на захист прав та інтересів всіх членів сім'ї, з дотриманням принципів справедливості, приватності та автономії.