Порівняти поннятя:правоздатність і дієздатність.

Правоздатність та дієздатність — це фундаментальні поняття в правовій системі, які характеризують правовий статус особи. Обидва ці поняття є важливими для розуміння здатності особи брати участь у правовідносинах.

Правоздатність

Правоздатність — це здатність особи мати права та обов'язки. Вона є загальним та абстрактним поняттям, яке визначає потенційну можливість особи бути учасником правовідносин.

1. Універсальність: Правоздатність визнається за всіма фізичними особами з моменту їх народження і до смерті. Вона також може бути визнана за юридичними особами з моменту їх державної реєстрації до ліквідації.

2. Необмеженість: Правоздатність сама по собі не залежить від віку, стану здоров'я чи інших особистих характеристик. Це означає, що всі особи мають рівну правоздатність, хоча обсяг конкретних прав може відрізнятися.

3. Статичність: Правоздатність не змінюється з часом (за винятком випадків позбавлення правоздатності через судове рішення, що є дуже рідкісним явищем).

Дієздатність

Дієздатність — це здатність особи самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, тобто вступати у правовідносини.

1. Вікова обмеженість: Дієздатність фізичних осіб залежить від віку. Повна дієздатність зазвичай настає з досягненням повноліття (18 років у багатьох юрисдикціях), хоча часткова дієздатність може бути визнана вже з 14 років, що дозволяє неповнолітнім здійснювати певні правочини.

2. Психічний стан: Дієздатність може бути обмежена через психічний стан особи. Наприклад, особи, які визнані недієздатними через психічні розлади, не можуть самостійно здійснювати правочини.

3. Динамічність: Дієздатність може змінюватися протягом життя особи. Наприклад, вона може бути обмежена або відновлена за рішенням суду.

Порівняння

1. Сутність: Правоздатність відображає потенційну можливість мати права й обов'язки, тоді як дієздатність відображає можливість самостійно реалізовувати ці права.

2. Залежність від особистих характеристик: Правоздатність не залежить від особистих характеристик, тоді як дієздатність може залежати від віку, психічного стану та інших факторів.

3. Момент виникнення: Правоздатність виникає з моменту народження (або створення юридичної особи), а дієздатність залежить від досягнення певного віку або стану психічного здоров'я.

Таким чином, правоздатність і дієздатність є взаємопов'язаними, але окремими категоріями, які разом визначають правовий статус особи у суспільстві.

Правоздатність і дієздатність - це два ключових поняття в галузі права, які визначають можливість особи брати участь у правовідносинах.

Правоздатність - це здатність фізичної особи мати права та обов'язки, бути суб'єктом правовідносин. Кожна людина, яка досягла певного віку (зазвичай 18 років), а також неповнолітні, які мають обмежену правоздатність, вважаються правоздатними. Правоздатність є необхідною умовою для укладання правочинів, укладання договорів та взагалі для участі в правовідносинах.

Дієздатність - це здатність фізичної особи мати право вчиняти правочини та нести за них відповідальність. Особа може бути правоздатною, але не мати повної дієздатності через обмеження, яке може бути встановлене законом або судом. Наприклад, неповнолітні особи можуть мати обмежену дієздатність, що означає, що для укладання деяких правочинів вони потребують дозволу батьків або опікунів.

Отже, правоздатність визначає здатність особи бути суб'єктом права, тоді як дієздатність визначає здатність особи вчиняти правочини та нести за них відповідальність.