Розв'язати задачу з Цивільного права. Вказати статті Цивільного кодексу України за допомогою яких була...

Згідно з Цивільним кодексом України, у випадку коли одна сторона укладає угоду з іншою стороною, яка перебуває у нерівності сторін (наприклад, у випадку, коли одна сторона знаходиться у важкому матеріальному стані), це може бути визнано судом як укладення угоди з використанням недостовірних даних або зловживання правом. У цьому випадку суд може втрутитися та захистити інтереси сторони, яка перебуває у нерівності.

Стаття 52 Цивільного кодексу України говорить про недійсність угод, укладених з порушенням правил цивільного законодавства. У даному випадку можна було б використати цю статтю для захисту інтересів Федотової.

Проте, у даному випадку суд відмовив Федотовій у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності. Суд вважав, що Федотова повинна була подати позов у встановлений законом строк. Юридично це може бути виправданим, але в контексті нерівності сторін у угоді та можливого зловживання правом, можна було б знайти інші підстави для захисту інтересів Федотової.

За темою подібних судових рішень можна звернутися до ЄДРСР для пошуку аналогічних судових вироків. Після аналізу таких судових рішень можна було б зробити висновки про те, як правильно захищати інтереси сторін у подібних ситуаціях.

У цій задачі йдеться про продаж нерухомості за заниженою ціною, що може бути підставою для визнання правочину недійсним або застосування інших юридичних наслідків. Розглянемо це питання з точки зору Цивільного кодексу України (ЦКУ).

Юридичний аналіз ситуації

1. Оману в ціні: Хватченко, знаючи про дійсну ціну квартири, запропонував нижчу ціну, скориставшись матеріальним становищем Федотової. Це може бути розглянуто як введення в оману, що є підставою для визнання правочину недійсним на підставі статті 230 ЦКУ – правочин, укладений під впливом омани.

2. Значна нерівність у положеннях сторін: Враховуючи, що Федотова була в тяжкому матеріальному становищі, а Хватченко скористався цим, можна розглянути статтю 233 ЦКУ, яка говорить про можливість визнання правочину недійсним через значну нерівність у положеннях сторін.

3. Строк позовної давності: Хватченко посилається на пропуск строку позовної давності. Згідно зі статтею 257 ЦКУ, загальний строк позовної давності становить три роки. Однак, з моменту, коли Федотова дізналася про істотні обставини, минуло лише два роки, що, на перший погляд, не перевищує строку давності.

Юридична оцінка рішення суду

Суд відмовив у задоволенні позову, що може бути необґрунтованим з наступних причин:

• Якщо Федотова виявила оману щодо ціни лише через два роки, строк позовної давності ще не минув, тому суд повинен був розглянути справу по суті.
• Враховуючи, що Хватченко скористався її тяжким матеріальним становищем, це може бути підставою для визнання правочину недійсним через значну нерівність у положеннях сторін.

Аналіз судової практики

Для пошуку подібних рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) слід звертати увагу на справи, пов'язані з оманою при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості, а також випадки, де позивачі заявляють про введення в оману щодо ціни.

Варто звернути увагу на рішення, де суди визнавали правочини недійсними через введення в оману або нерівність в положеннях сторін. Це допоможе зрозуміти, як суди оцінюють подібні обставини та якими доказами керуються.

Висновок

Враховуючи наведені статті ЦКУ та можливі підстави для визнання правочину недійсним, рішення суду може бути оскаржене, якщо є докази омани або нерівності в положеннях сторін. Важливо також перевірити, чи правильно був застосований строк позовної давності.