Розглянемо обидві ситуації з точки зору законодавства України.
Ситуація 1:
Юрій (20 років) та Анжела (16 років, вагітна) хочуть одружитися, але батьки Анжели проти.
Шлюбний вік: В Україні шлюбний вік становить 18 років. Проте стаття 23 Сімейного кодексу України дозволяє знизити шлюбний вік до 16 років за рішенням суду, якщо це відповідає інтересам неповнолітньої особи. Вагітність Анжели може бути вагомою підставою для зниження шлюбного віку.
Згода батьків: За загальним правилом, згода батьків на шлюб неповнолітніх не є обов'язковою, якщо є рішення суду про зниження шлюбного віку.
Судове рішення: Анжела може звернутися до суду з проханням про зниження шлюбного віку. Суд розгляне всі обставини, включаючи матеріальне становище Юрія, його здатність підтримувати сім'ю, а також бажання та інтереси Анжели.
Ситуація 2:
Олександра (18 років) вагітна, вважає батьком дитини Миколу (22 роки), який заперечує батьківство.
Батьківство та його заперечення: Якщо Микола заперечує батьківство, Олександра може звернутися до суду з позовом про встановлення батьківства. Суд може призначити генетичну експертизу для встановлення батьківства. Якщо експертиза підтвердить, що Микола є батьком, він буде зобов'язаний виконувати батьківські обов'язки, включаючи утримання дитини.
Шлюб: Олександра бажає одружитися з Миколою. Проте шлюб є добровільним союзом, і примусити Миколу одружитися не можна. Якщо Микола не бажає одружуватися, шлюб не може бути укладений без його згоди.
Утримання дитини: У разі встановлення батьківства через суд, Микола буде зобов'язаний утримувати дитину незалежно від свого бажання. Це включає сплату аліментів, розмір яких визначається судом на основі матеріального становища обох сторін.
В обох ситуаціях ключову роль відіграють судові органи, які можуть встановити правові підстави для шлюбу чи батьківства, виходячи з обставин справи та інтересів неповнолітніх чи дитини.